
Проблема агентських відносин виникає через конфлікт інтересів та інформаційну асиметрію, коли одна сторона (принципал) делегує іншій стороні (агенту) повноваження діяти від її імені. У криптовалютній та блокчейн-галузях це поняття має специфічне застосування й особливе значення. Коли інвестори (принципали) передають свої кошти біржам, командам проєктів або валідаторам (агентам), відмінності у доступі до інформації та стимулюючих механізмах можуть призвести до дій агентів, що не відповідають інтересам принципалів, створюючи моральні ризики. Технологія блокчейну прагне подолати ці агентські проблеми, які давно існують у традиційних фінансових системах, завдяки інноваціям у децентралізації, смарт-контрактах і механізмах стимулювання.
У криптовалютній екосистемі агентські проблеми мають такі ключові риси:
Інформаційна асиметрія: Агенти — зокрема біржі, майнери чи команди проєктів — володіють спеціалізованими знаннями та внутрішньою інформацією, недоступною інвесторам (принципалам).
Розбіжність інтересів: Агенти можуть керуватися власною короткостроковою вигодою, наприклад, біржі отримують прибуток із високих комісій, а не приділяють увагу довгостроковій безпеці активів користувачів.
Ускладнений моніторинг: У децентралізованих системах немає традиційних механізмів контролю, що ускладнює для принципалів ефективне спостереження за діями агентів.
Дисбаланс стимулів: Економічні моделі токенів можуть створювати викривлені стимули, через які валідатори чи оператори вузлів вчиняють дії, що шкодять мережі.
Бар’єри участі в управлінні: Незважаючи на заяви блокчейн-проєктів про «громадське управління», технічна складність і витрати на участь часто перешкоджають звичайним власникам токенів брати участь в управлінні, що призводить до концентрації владних повноважень.
Агентські проблеми суттєво впливають на криптовалютні ринки:
Криптовалютні біржі, які забезпечують зберігання активів користувачів, є класичним прикладом відносин принципал-агент. Історичні випадки банкрутств бірж і розкрадання активів (наприклад, MT. Gox і FTX) — це прямі прояви агентських проблем. Це сприяло популяризації принципу «not your keys, not your coins» і розвитку децентралізованих бірж.
У блокчейн-управлінні великі валідатори та майнінгові пули можуть створювати централізовані структури, чиї рішення не завжди відповідають інтересам всієї мережі. Наприклад, у деяких Proof-of-Stake (PoS) мережах великі учасники стейкінгу отримують непропорційну владу у прийнятті рішень.
Команди, що здійснюють випуск токенів, можуть бути зацікавлені у короткостроковому отриманні прибутку, що призводить до численних випадків pump and dump та rug pull, які завдають значної шкоди інвесторам і руйнують довіру до галузі.
Основні ризики та виклики, пов’язані з агентськими проблемами:
Ризик централізації: Системи, які повинні бути децентралізованими, можуть знову централізуватися через агентські проблеми, наприклад, коли великі майнінгові пули контролюють більшу частину хешрейту, або коли невелика кількість вузлів визначає консенсус мережі.
Регуляторні суперечності: Спроби регуляторів розв’язати агентські питання в криптовалютах за допомогою традиційних фінансових механізмів можуть суперечити децентралізованій суті блокчейну.
Баланс технічної та соціальної довіри: Технічні рішення ("код — це закон") не можуть повністю вирішити всі агентські проблеми, і потребують додаткових соціальних механізмів довіри.
Низька участь в управлінні: Більшість власників токенів не беруть активної участі у голосуваннях, що призводить до «раціональної апатії» і посилює агентські проблеми.
Конфлікт між інноваціями та безпекою: Рішення агентських проблем (наприклад, жорсткі обмеження для смарт-контрактів) можуть стримувати інновації та гнучкість, що особливо критично для швидкозмінної криптовалютної галузі.
Агентські проблеми — це один із головних викликів, який прагне вирішити технологія блокчейну, і важливий тест для здатності цієї технології забезпечити довірчі фінансові системи. Попри нові рішення, які пропонує блокчейн — криптографію, механізми консенсусу, економічний дизайн стимулів — повне усунення агентських проблем залишається складною технічною та соціальною задачею. Із розвитком галузі інтегровані рішення, що поєднують технологічні інновації, ефективне управління і відповідне регулювання, стануть ключовими напрямами майбутнього розвитку.


