
У світовій фінансовій системі Федеральна резервна система завжди виконувала центральну роль. Кожне її рішення створює сильні хвилі, що впливають на хід глобальної економіки. Сьогодні Федеральна резервна система опинилася на роздоріжжі. Вона стикається з низкою складних викликів, що ставлять під сумнів її подальший курс, незалежність і ключову роль у встановленні відсоткових ставок банків США.
У системі ухвалення рішень Федеральної резервної системи виникли безпрецедентні розбіжності. На засіданні Федерального комітету з операцій на відкритому ринку в липні 2025 року було вирішено залишити цільовий діапазон ставки федеральних фондів на високому рівні. Це рішення супроводжувалося рідкісними голосами проти від членів ради, які підтримували зміну ставок. Такий розкол свідчить про суттєву внутрішню суперечність щодо оцінки економічної ситуації та подальшого курсу відсоткових ставок банків США.
Сторона прихильників пом’якшення політики наголошує, що нинішній рівень ставок суттєво стримує зайнятість і зростання. Вони посилаються на дані ринку праці: у липні 2025 року кількість нових робочих місць поза сільським господарством становила лише 73 000, що суттєво нижче консенсусу Bloomberg у 104 000. До того ж, показники травня та червня знижено на 258 000 місць — найбільше переглянуте зниження з травня 2020 року. Прихильники пом’якшення переконані, що лише зниження ставок дозволить відновити ринок праці та стимулювати економіку, що поліпшить ситуацію із ставками банків США.
У протилежному таборі прихильники жорсткої політики турбуються про інфляційний тиск, що виникає внаслідок тарифної політики й геополітичної напруги. Вони наводять факти: базовий індекс цін на особисте споживання (PCE) у червні збільшився на 2,7% у річному вимірі, причому значну частину інфляції спричиняють саме тарифи. До того ж, ціни на енергоносії підскочили через геополітичну напруженість. Прихильники жорсткої політики побоюються, що завчасне зниження ставок знову розкрутить інфляцію, яку вдалося частково приборкати лише нещодавно.
Ця внутрішня суперечність спричинила параліч політики: Федеральна резервна система не може виробити єдину стратегію щодо ставок банків США, яка б одночасно враховувала проблеми зайнятості та ризики інфляції.
Федеральна резервна система зазнає безпрецедентного тиску з боку виконавчої влади. Чиновники неодноразово піддавали установу критиці та вимагали суттєвого зниження ставок — ці вимоги перевищують експертні рекомендації та свідчать про винятковий рівень втручання. Фіксуються випадки прямого втручання президента в монетарну політику, що підриває традиційну незалежність установи.
Мотиви адміністрації зрозумілі: величезний державний борг США робить виплату відсотків значним фінансовим тягарем. Кожне зниження ставки на один відсотковий пункт дає змогу заощадити близько 360 мільярдів доларів на рік — це суттєвий фіскальний стимул. Зниження ставок також може стимулювати економічне зростання і політичну підтримку влади.
Адміністрація розпочала стратегічний кадровий відбір, розглядаючи кандидатів на ключові посади. Це свідчить про намір у майбутньому призначити керівництво, орієнтоване на інтереси виконавчої влади.
Політичний тиск підриває незалежність Федеральної резервної системи. Вона змушена враховувати політичний вплив, а не лише економічні дані та професійну аналітику, і діє з обмеженим простором для помилок.
Економіка США демонструє ознаки стагфляції — одночасно високої інфляції та слабкого зростання. Це створює політичну дилему, у якій стандартні монетарні інструменти малоефективні. Інфляція хоч і сповільнилася, однак залишається підвищеною. Базовий індекс PCE зростає вище цільових значень, а чинна політика підсилює інфляційні очікування за різними показниками.
Зростання економіки також сповільнюється. В першій половині 2025 року ВВП США зріс лише на 1,2% у річному вимірі — це суттєве уповільнення. Споживчі витрати, що традиційно були рушієм економіки, також сповільнюються. Паралельно погіршується ситуація на ринку праці: безробіття у липні сягнуло 4,1%, унаслідок скорочення робочих місць у будівництві, а тиск на зарплати в окремих секторах зменшується — це свідчить про загальне послаблення ринку праці.
Таке поєднання — сповільнення зростання та стійка інфляція — ставить Федеральну резервну систему перед складним вибором щодо оптимального рівня ставок банків США. Зниження ставок для стимулювання економіки може ще більше посилити інфляцію й дестабілізувати ситуацію. Водночас утримання високих ставок для боротьби з інфляцією підвищує ризики рецесії та втрат зайнятості. Федеральна резервна система змушена балансувати між двома несприятливими сценаріями.
Проблеми Федеральної резервної системи відчутно впливають на світову економіку. Як центр світової фінансової системи, рішення Федеральної резервної системи щодо ставок банків США впливають на міжнародні ринки капіталу і безпосередньо — на економіки країн, що розвиваються.
Країни з ринками, що розвиваються, стикаються з потужним відтоком капіталу. Зміцнення долара на тлі високих ставок у США ускладнює обслуговування боргів у доларах і стимулює перебіг капіталу у доларові активи. Країни з обмеженими валютними резервами особливо вразливі до криз платіжного балансу. Їхні валюти девальвують, а перспективи зростання погіршуються.
Китай змушений працювати в умовах невизначеності політики Федеральної резервної системи. Різниця між ставками США і Китаю обмежує гнучкість монетарної політики. Щоб уникнути відтоку капіталу та знецінення юаня, влада вимушена стримувати зниження ставок, що зменшує стимулювальний ефект для внутрішнього зростання. Це підвищує ризики імпортованої інфляції та звужує арсенал політичних інструментів для підтримки стабільності.
Труднощі Федеральної резервної системи призводять до високої волатильності цін глобальних активів. Після останніх засідань FOMC ціни на дорогоцінні метали, валютні індекси, дохідність казначейських облігацій і світові фондові ринки демонструють значні коливання, що свідчить про зростання тривоги інвесторів і невизначеність щодо глобальних перспектив.
Федеральна резервна система одночасно стикається зі складною кризою, що підриває її незалежність, ефективність політики й інституційну довіру у питанні визначення ставок банків США. Внутрішній розкол між прихильниками пом’якшення та жорсткої політики свідчить про глибокі розбіжності щодо подальшого курсу. Політичний тиск з боку виконавчої влади загрожує автономії, яка традиційно вважається необхідною для ефективної монетарної політики. Стагфляція ставить у безвихідь, адже будь-яке рішення несе великі ризики. Глобальна взаємозалежність означає, що невизначеність Федеральної резервної системи породжує нестабільність у всьому світі.
Чи "стане на коліна" Федеральна резервна система, залежить від трактування цієї метафори. Якщо це означає втрату інституційної незалежності чи ухвалення невигідних рішень під політичним тиском, то це стане історичним провалом. Однак Федеральна резервна система має значний інструментарій, досвідчених фахівців і доведену стійкість. Найімовірніше, вона не капітулює, а пройде цей період шляхом прагматичних компромісів, поступово коригуючи ставки банків США, щоб збалансувати інфляцію й зайнятість.
Подальший шлях залишається невизначеним та повним викликів. Федеральна резервна система повинна балансувати між суперечливими економічними цілями та захищати інституційну незалежність в умовах небувалого політичного тиску. Найближчий період покаже, чи зуміє установа зберегти свою роль, або незалежність залишиться лише історичним фактом. Від цього залежить не лише її майбутнє; стабільність світової економіки значною мірою залежить від здатності Федеральної резервної системи подолати ці складнощі.
空字符串











